Той самий день
 | |
| Жаргонні вирази | |
| ↓ | |
| Той самий день | |
Той самий день — дати в 15 державах колишнього Радянського Союзу, коли громадяни СРСР, маючи прописку на цей день, автоматично набули громадянство нової держави.
Цікаво, що люди могли підпадати під дію законів кількох держав, якщо в 1991-1992 роках змінювали місце прописки в рамках СРСР.
Таблиця[ред.]
| Держава | Дата, прописка на яку, автоматично дає право на громадянство |
|---|---|
| 🇦🇿 Азербайджан | 1 січня 1992 року |
| 🇦🇲 Вірменія | Проживання до 16 листопада 1995 року |
| 🇧🇾 Білорусь | 12 листопада 1991 року |
| 🇬🇪 Грузія | 21 грудня 1991 року |
| 🇰🇿 Казахстан | 20 грудня 1991 року |
| 🇰🇬 Киргизстан | 15 грудня 1990 року |
| 🇱🇻 Латвія | |
| 🇱🇹 Литва | 11 березня 1990 року |
| 🇲🇩 Молдова | 5 червня 1991 року |
| 🇷🇺 Росія | 6 лютого 1992 року |
| 🇹🇯 Таджикистан | 1 вересня 1991 року |
| 🇹🇲 Туркменістан | 30 вересня 1992 року |
| 🇺🇿 Узбекистан | 2 липня 1992 року |
| 🇺🇦 Україна | 24 серпня 1991, або 13 листопада 1991 |
| 🇪🇪 Естонія |
Росія[ред.]
06 лютого 1992 року — день набрання чинності законом про громадянство 1991 року (первісна назва - "Закон про громадянство РРФСР").
Особам з числа громадян СРСР, які постійно проживали на цю дату в Росії, російське громадянство (визнання громадянства, тобто факту, що вже є) зазвичай оформляли через ч. 1 ст. 13 цього закону (визнання "за проживанням") - саме в такий спосіб на практиці було визнано громадянство переважної більшості росіян. Щодо більшості з них може бути застосована і ч.2 статті 13 (визнання "за народженням"), але чиновникам було простіше оформляти громадян "за пропискою", що було для них чітким і зрозумілим явищем (саме так вони зазвичай трактували поняття "проживання") - на практиці такими, хто постійно проживає, зазвичай визнали лише тих, хто має постійну прописку на цю дату на території Росії, а всі ті, хто з якоїсь причини постійної прописки на цей день не мав, потрапили до зони ризику, і багато хто з них згодом опинився негромадянами Росії.
У зоні ризику опинилися росіяни, які виїхали, скажімо, рік тому, вчитися до Києва й отримали там тимчасову прописку (на 5 років) у київському гуртожитку, військовослужбовці офіцери Радянської Армії, які опинилися за кордоном РРФСР, оскільки їхня частина дислокована в Латвії, Білорусі, Туркменістані тощо.