Екстрадиція

Екстрадиція — форма співпраці між державами, при якому одна держава заарештовує, і передає іншій державі людину, якого друга держава звинувачує, або підозрює в скоєнні злочину.

Не плутати з видворенням, депортацією і відмовою у в'їзді.

Як правило, видача здійснюється на підставі договору між відповідними державами. Це може бути або двосторонній договір, або багатостороння конвенція, учасниками якої мають бути як запитуюча, так і запитувана держава. У жодного держави в світі немає договору про екстрадицію з усіма державами.

Наприклад, у США немає такого договору з Росією, Китаєм, Намібією, ОАЕ, Бахрейном, і з багатьма іншими країнами.

Видача злочинців — право держави, але не його обов'язок. Обов'язком вона стає лише при наявності двостороннього договору про взаємну правову допомогу у кримінальних справах.

Видача може здійснюватися лише щодо певних злочинів - як правило, їх список або критерії їх визначення (тяжкість покарання тощо) встановлюється в міждержавному договорі. Традиційно має дотримуватися правило «подвійної підсудності», тобто злочин, за вчинення якого зроблено запит про видачу, має визнаватися таким в законодавстві як запитуючої, так і запитуваної сторони.

При цьому договорами встановлюються умови, які дозволяють відмовити у видачі. До них відносяться, головним чином, обґрунтовані підозри запитуваної Держави про те, що особа переслідується за політичними мотивами або що в разі видачі воно може бути піддано катуванню або смертної кари.

У різних країнах відрізняється процедура екстрадиції, причому в ряді країн вона не можлива.