Виїзна віза

Виїзна віза — документ, необхідний для виїзду з країни. Зазвичай видається іноземцю з метою виїзду, якщо він не має іншої дійсної для цього візи за необхідності її наявності для виїзду. У тоталітарних країнах виїзна віза потрібна і громадянину країни для того, щоб її покинути (тимчасово або назавжди).

Щодо сучасного вживання поняття "виїзна віза"[ред.]

Виїзна віза для громадян країни[ред.]

Цей тип візи популярний у тоталітарних режимів, де громадяни країни рвуться за її межі, щоб не повернутися ніколи.

У фашистській Італії цей тип візи був потрібен для громадян, які бажають її покинути, з 1922 по 1943 рік.

У нацистській Німеччині ця норма діяла з 1933 по 1945 рік. Д до 14 січня 2013 року виїзна віза була потрібна громадянам Куби, які не досягли пенсійного віку; нині для виїзду потрібен тільки паспорт.

Саудівська Аравія і Катар застосовують норми виїзних віз до залучених іноземних працівників з інших країн. Покинути їхні території іноземний працівник може лише тоді, коли роботодавець прийме роботу. Такі жорсткі норми не зупиняють кандидатів на подібні роботи із сусідніх, бідніших арабських країн.

Деякі країни, як наприклад Росія та Узбекистан, вимагають виїзні візи для деяких категорій іноземців, які живуть у країні тимчасово або постійно за пермітами. У випадку Росії іноземець на практиці може виїхати через Білорусь.

У СРСР, а потім і в РРФСР виїзні візи були неодмінною умовою для виїзду до 01.03.1993 року, коли остаточно влада стала вільно видавати закордонні паспорти. У Туркменістані виїзні візи видавали під кожну поїздку за кордон туркменським громадянам аж до набуття чинності новим законом Туркменістану "Про міграцію" 2006 року, який скасував цю норму.

Нині в цій закритій країні кожен власник закордонного паспорта може вільно її покинути, а дисидентам, згідно з нормою Закону, блокують виїзд із країни відмовою в оформленні закордонного паспорта.

Виїзна віза (втрата та особливі обставини)[ред.]

Традиційно "виїзною візою" називають дозвіл, який треба отримати іноземцю для виїзду із зарубіжної країни, якщо в період перебування в ній він втратив документи, на підставі яких він в'їхав і перебував у цій країні (наприклад, паспорт із візою). У низці випадків, як правило, за умови безвізовості, такий дозвіл не потрібен, і іноземець може просто виїхати за новим паспортом або іншим документом, отриманим замість загубленого паспорта (наприклад, за свідоцтвом на повернення або його аналогами). У Росії подібна віза є, формально вона "транзитна", хоча іноді іноземці можуть відновити й оригінальну російську візу. Про випадки, коли при втраті документів для виїзду з РФ "виїзна віза" не потрібна.

Так само, наприклад, подібна віза видається іноземцям, які заїхали в Росію на умовах круїзної або поромної безвізовості й не змогли вчасно покинути російську територію через якісь непередбачувані обставини. Такий самий тип візи видається в Росії низці безвізових іноземців, які протермінували [Строк перебування|строк перебування]] і втратили право на безвізовий виїзд.

Виїзна віза (проживання)[ред.]

"Виїзною" так само традиційно називають візу, яку необхідно отримати іноземцю, який проживає в певній країні, для тимчасового виїзду за її межі в разі, якщо дозвіл на проживання не дає йому такого права за замовчуванням (залежить від устрою візової системи цієї країни). Як правило, така вимога існує лише в окремих країнах "третього світу". Є така віза і в Росії - її видають іноземцю, який тимчасово проживає в Росії, для виїзду за кордон і подальшого в'їзду назад, якщо він із візової в РФ країни (ця вимога не застосовується для громадян деяких візових в Росію країн, з якими укладено спеціальні угоди).

Така віза тепер багаторазова, для необмеженого перетину російського кордону (раніше була одноразовою, що породжувало значні труднощі для іноземців, які тимчасово проживають у Росії, - щоразу для спроби виїзду треба було отримувати виїзну візу, що на практиці іноді займало до місяця). Історичне посилання на сайт УФМС у Москві (досі не змінили - станом на 01 жовтня 2011 року). Потрібна вона тільки для перетину кордону, якщо не виїжджати, оформляти її не обов'язково.

Виїзна віза (закордонна)[ред.]

У деяких країнах СНД, де немає окремого внутрішнього і закордонного паспортів, а є єдиний паспорт, так називають відмітку (приміром, в Узбекистані), маючи яку паспорт набуває властивостей "закордонного", оскільки за замовчуванням він не дійсний для виїзду за кордон, а є тільки внутрішнім документом. Іноді, втім, за таким "незакордонізованим" паспортом, як виняток, можна виїжджати в деякі країни "ближнього зарубіжжя". Раніше такий порядок був ухвалений і в Білорусі, проте з 01 січня 2008 року цю вимогу було скасовано.

Щодо історичного вживання поняття "виїзна віза":[ред.]

Виїзна віза (виїзд)[ред.]

За часів СРСР - дозвіл влади радянському громадянину для тимчасового виїзду з СРСР, який оформлювали у вигляді відмітки в його закордонному паспорті. Навіть маючи останній (який і так не можна було отримати без спеціального дозволу влади, фактично це було неможливо для переважної більшості громадян), просто так виїхати за кордон було неможливо. "Виїзна віза" оформлялася шляхом проставлення спеціального штампа в закордонний паспорт із зазначенням терміну дії, протягом якого було дозволено виїзд за кордон.

Виїзна віза (ПМП)[ред.]

Так само поняття "виїзної візи" за часів СРСР використовували щодо відмітки, яку проставляли громадянам, що виїжджають на ПМЖ за кордон (зразок), зокрема й тим, хто втрачає радянське громадянство (у цьому разі візу оформляли як окремий документ із фотографією замість паспорта).